Дрогобичанка Ірина Лемех стала лауреатом I премії Міжнародного конкурсу піаністів у Фінляндії
Ірина Лемех – випускниця дрогобицького музичного училища ім. В. Барвінського. Займатися на фортепіано дівчина розпочала в чотири з половиною роки. На творчому шляху талановитої дрогобичанки чимало відзнак та нагород. Зокрема, у 1996 р. стала лауреатом І-ої премії обласного конкурсу В.Косенка, 1997 р. - дипломантом Всеукраїнського конкурсу юних піаністів ім. Н. Нижанківського. У 1998 р. - лауреатом ІІ-ої премії обласного конкурсу юних піаністів ім. В.Барвінського у Дрогобичі. Також Ірина Лемех була лауреатом II премії Міжнародного конкурсу "Мистецтво XXI ст." (м.Ворзель), дипломантом XI Міжнародного конкурсу піаністів Ф.Шопена в Польщі, лауреатом I премії Міжнародного конкурсу "Фарботони" у місті Каневі. Цього року, крім перемоги у Фінляндії, Ірина Лемех стала лауреатом I премії Міжнародного конкурсу "Мистецтво XXI ст." у місті Ворзель та лауреатом I премії Міжнародного конкурсу, який проходив у столиці Іспанії Мадриді.
До 19-ої річниці перепоховання жертв НКВС у Дрогобичі
Сьогодні 19-ий рік поспіль до пам’ятного знаку прийдуть дрогобичани, щоб пом’янути замордованих українських патріотів. У цей день Дрогобич у скорботі. Про те, що діялося у колишній катівні НКВС уже достеменно не скаже ніхто. Як німі свідки про невимовне горе пам’ятають лише наші вулиці, про це розповідають оті стіни, які були на сторожі останніх передсмертних криків вірних синів і дочок України. Вони не скорилися кабалі, не продали свій народ. Пішли на муки, знесли нелюдські знущання і загинули страшною смертю. Своїми життями заплатили за те, щоб ми дочекалися того священного часу і жили у своїй державі. Їхні могили будуть довічним свідченням нескореності українського народу в його боротьбі за свободу і незалежність. Щороку на цьому місці ми повинні робити собі іспит совісті і складати клятву, що справа, за яку боролися закатовані українські патріоти, їхні мрії про вільну і щасливу Україну будуть ідеалом, до якого ітиме кожен із нас. Згадуючи сьогодні героїв, не згадуймо про людську помсту, бо вищою за неї є помста сумління і кара Господня, яка обов’язково прийде до катів. У лаврах тернових вінців герої-мученики із світлого небуття сьогодні взивають до нас бути пильними, стояти на сторожі своїх національних надбань. Адже ворог ніколи не сповільняв своїх загарбницьких конвульсій. Сьогодні антиукраїнські сили пішли в активний наступ. Вони діють нахабно та цілеспрямовано: посягають на основи державної цілісності України, наші національні цінності намагаються підмінити ярликами москвофільства та космополітизму. У цей непростий час ми маємо відкрито заявити "Ні! Більше поневолення Москви не буде. Ми пам’ятаємо скільки крові впродовж віків вона вичавила з українського народу”. До цього нас закликають замучені герої, кістки яких до 90-их років лежали тут, не маючи права бути по-християнськи похороненими. Нехай згадка про страшні події, які відбувалися у цих мурах, будить нашу національну свідомість, додає сили творити майбутнє України, за яке своїми життями заплатили українські патріоти.
|
