Менше ніж 3 % жителів Дрогобича готові створювати прийомні сім’ї
Спеціалісти Дрогобицького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді провели акцію «Подаруймо дитині сім”ю». У ході акції записано радіопередачу, проведено опитування, розповсюджено буклети та плакати. Як зазначила спеціаліст центру Ольга Черевко, у рамках цієї акції опитано 180 мешканців Дрогобича віком від 21 до 40 років. На запитання: «Чи знаєте Ви, що таке прийомна сім’я?» - 70% опитаних дали ствердну відповідь. На жаль, менше ніж 3 відсотки респондентів відповіли, що змогли б взяти на виховання та спільне проживання чужу дитину. Обґрунтовуючи свою неготовність до створення прийомної сім’ї, опитані найчастіше вказували на низький рівень матеріального забезпечення, житлові умови, психологічна неготовність. Дослідження показало, що більшу готовність до створення прийомної сім’ї виявляють жінки. За словами Ольги Черевко, на сьогодні у Дрогобичі є лише 2 прийомні сім’ї.
У Дрогобичі відновлюють пам’ятник Грюндвальській битві
23 липня Дрогобицький міський голова Микола Гук провів нараду за участю начальників юридичного відділу, відділу архітектури та містобудування, департаменту міського господарства, на якій обговорили питання щодо відновлення у Дрогобичі пам’ятника Грюнвальдській битві. Участь у нараді також взяв голова Товариства польської культури у Дрогобичі Адам Авжецький. Як зазначив Микола Гук, вчора, 22 липня, до чергового по місту прийшла делегація, яка вимагала вжити заходів щодо припинення відновлення пам’ятника Грюнвальдській битві. Як пояснив Адам Авжецький, є погодження між Міністерством культури Польщі та Міністерством культури та туризму України щодо відзначення 600—річчя цієї битви. Щодо вирубки трьох дерев у парку, де має стояти пам’ятник, Адам Авжецький пред’явив розпорядження міського голови, яке було видане на основі акту комісії та запевнив , що є погодження державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області інспекції. Він підтвердив, що на цьому місці будуть висаджені нові дерева. Микола Гук доручив Адамові Авжецькому погодити відновлювальні роботи із управлінням з охорони культурної спадщини. Відповідальні працівники мають зібрати копії усіх документів, зокрема протоколи сесії міської ради, на якій приймалося рішення про відновлення пам’ятника Грюнвальдській битві у Дрогобичі. Як зазначив Микола Гук, думки на засіданні комісії були різні, однак сесія прийняла рішення про відновлення цього пам’ятника. Він також додав: «Сьогодні деякі політичні сили здіймають шум там, де нема чого шуміти, намагаючись таким способом привернути до себе увагу». Нагадаємо, пам’ятник Грюнвальдській битві у Дрогобичі, збудований на честь 500-річчя Грюнвальдської битви, був зруйнований у 1946 році, на його місці залишилася лише основа. Товариство польської культури у Дрогобичі виступило з ініціативою відновлення цього пам’ятника. Було прийняте відповідне рішення сесії міської ради. ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА 1410 (Танненберзька битва) --- битва, яка відбулася під час «Великої війни» 1409-11 між військами Тевтонського ордену і об'єднаною польсько-литовсько-українською армією поблизу с. Грюнвальд і Танненберг ( Сх.Пруссія, тепер терит. Польщі). 15.7.1410. До складу союзницьких військ, які очолювали великий князь литовський Вітовт і польський король Ягайло, входили польські і литовські частини, українські війська з Галичини, Поділля, Києва, Стародуба, Луцька, Володимира (всього бл. 40 тис. чол.). У складі союзницьких військ були смоленські полки, загони кримських татар та чеські найманці (4 тис. чол.) на чолі з Я. Жижкою, майбутнім вождем таборитів. Військами Тевтонського ордену, які складалися з німецьких і французьких рицарів та найманців з багатьох країн Зх.Європи, командував великий магістр Ульріх фон Юнгінген. Польсько-литовско-українська армія налічувала 100 тис. чол. і кількісно переважала армію хрестоносців, але орденські війська мали перевагу в озброєнні і воєнній підготовці. Битва розпочалася атакою татарської кінноти на ліве крило орденських військ. Проте рицарі Валенрода відбили цей напад і самі перейшли в контрнаступ. Хрестоносцям вдалось змусити до відступу литовські війська, а на правому фланзі потіснити польську армію. В критичний момент битви стійкість проявили українські і смоленські полки, які продовжували утримувати позиції в центрі. Це дозволило союзникам перебудувати свій бойовий порядок і перейти в контрнаступ. Війська Тевтонського ордену, втративши 18 тис. убитими (в т.ч. загинув і великий магістр ордену) і 14 тис. полоненими, були розгромлені. Поразка союзницьких військ у Г.б. підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила експансію німецьких рицарів на Схід. Сьогодні, до речі, більшість сучасних істориків схиляється до думки, що армія Вітовта на дві треті складалася з руського війська. А коли додамо до цього ще й перелічені польським істориком Длурошем вісім хоругов із західноукраїнських земель: Львівської, Холмської, три — з Подільської, Перемишльської, і що нам найближче— Галицької та хоругву Жирмонта Корибута, до якої входили лицарі Волинської землі, то стане зрозумілим, що роль наших далеких предків у цій битві була одною з визначальних.
|